4	GEN 1:4	І побачив Бог світло, що добре воно, і Бог відділив світло від темряви.
7	GEN 1:7	І Бог твердь учинив, і відділив воду, що під твердю вона, і воду, що над твердю вона. І сталося так.
10	GEN 1:10	І назвав Бог суходіл: Земля, а місце зібрання води назвав: Море. І Бог побачив, що добре воно.
11	GEN 1:11	І сказав Бог: Нехай земля вродить траву, ярину, що насіння вона розсіває, дерево овочеве, що за родом своїм плід приносить, що в ньому насіння його на землі. І сталося так.
12	GEN 1:12	І земля траву видала, ярину, що насіння розсіває за родом її, і дерево, що приносить плід, що насіння його в нім за родом його. І Бог побачив, що добре воно.
15	GEN 1:15	І нехай вони стануть на тверді небесній світилами, щоб світити над землею. І сталося так.
16	GEN 1:16	І вчинив Бог обидва світила великі, світило велике, щоб воно керувало днем, і світило мале, щоб керувало ніччю, також зорі.
17	GEN 1:17	І Бог умістив їх на тверді небесній, щоб світили вони над землею,
18	GEN 1:18	і щоб керували днем та ніччю, і щоб відділювали світло від темряви. І Бог побачив, що це добре.
20	GEN 1:20	І сказав Бог: Нехай вода вироїть дрібні істоти, душу живу, і птаство, що літає над землею під небесною твердю.
21	GEN 1:21	І створив Бог риби великі, і всяку душу живу плазуючу, що її вода вироїла за їх родом, і всяку пташину крилату за родом її. І Бог побачив, що добре воно.
25	GEN 1:25	І вчинив Бог земну звірину за родом її, і худобу за родом її, і все земне плазуюче за родом його. І бачив Бог, що добре воно.
26	GEN 1:26	І сказав Бог: Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою, і хай панують над морською рибою, і над птаством небесним, і над худобою, і над усею землею, і над усім плазуючим, що плазує по землі.
29	GEN 1:29	І сказав Бог: Оце дав Я вам усю ярину, що розсіває насіння, що на всій землі, і кожне дерево, що на ньому плід деревний, що воно розсіває насіння, нехай буде на їжу це вам!
30	GEN 1:30	І земній усій звірині і всьому птаству небесному, і кожному, що плазує по землі, що душа в ньому жива, уся зелень яринна на їжу для них. І сталося так.
31	GEN 1:31	І побачив Бог усе, що вчинив. І ото, вельми добре воно! І був вечір, і був ранок, день шостий.
36	GEN 2:5	І не було на землі жодної польової рослини, і жодна ярина польова не росла, бо на землю дощу Господь Бог не давав, і не було людини, щоб порати землю.
39	GEN 2:8	І насадив Господь Бог рай ув Едені на сході, і там осадив людину, що її Він створив.
41	GEN 2:10	І річка з Едену виходить, щоб поїти рай. І звідти розділюється і стає чотирма початками.
46	GEN 2:15	І взяв Господь Бог людину, і в еденському раї вмістив був її, щоб порала його та його доглядала.
49	GEN 2:18	І сказав Господь Бог: Не добре, щоб бути чоловіку самотнім. Створю йому поміч, подібну до нього.
50	GEN 2:19	І вчинив Господь Бог із землі всю польову звірину, і все птаство небесне, і до Адама привів, щоб побачити, як він їх кликатиме. А все, як покличе Адам до них, до живої душі воно ймення йому.
51	GEN 2:20	І назвав Адам імена всій худобі, і птаству небесному, і всій польовій звірині. Але Адамові помочі Він не знайшов, щоб подібна до нього була.
52	GEN 2:21	І вчинив Господь Бог, що на Адама спав міцний сон, і заснув він. І Він узяв одне з ребер його, і тілом закрив його місце.
53	GEN 2:22	І перетворив Господь Бог те ребро, що взяв із Адама, на жінку, і привів її до Адама.
59	GEN 3:3	але з плодів дерева, що в середині раю, Бог сказав: Не їжте із нього, і не доторкайтесь до нього, щоб вам не померти.
61	GEN 3:5	Бо відає Бог, що дня того, коли будете з нього ви їсти, ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги, знаючи добро й зло.
62	GEN 3:6	І побачила жінка, що дерево добре на їжу, і принадне для очей, і пожадане дерево, щоб набути знання. І взяла з його плоду, та й з'їла, і разом дала теж чоловікові своєму, і він з'їв.
63	GEN 3:7	І розкрилися очі в обох них, і пізнали, що нагі вони. І зшили вони фіґові листя, і зробили опаски собі.
64	GEN 3:8	І почули вони голос Господа Бога, що по раю ходив, як повіяв денний холодок. І сховався Адам і його жінка від Господа Бога серед дерев раю.
67	GEN 3:11	І промовив Господь: Хто сказав тобі, що ти нагий? Чи ти не їв з того дерева, що Я звелів був тобі, щоб ти з нього не їв?
68	GEN 3:12	А Адам відказав: Жінка, що дав Ти її, щоб зо мною була, вона подала мені з того дерева, і я їв.
70	GEN 3:14	І до змія сказав Господь Бог: За те, що зробив ти оце, то ти проклятіший над усю худобу, і над усю звірину польову! На своїм череві будеш плазувати, і порох ти їстимеш у всі дні свойого життя.
73	GEN 3:17	І до Адама сказав Він: За те, що ти послухав голосу жінки своєї та їв з того дерева, що Я наказав був тобі, говорячи: Від нього не їж, проклята через тебе земля! Ти в скорботі будеш їсти від неї всі дні свойого життя.
78	GEN 3:22	І сказав Господь Бог: Ось став чоловік, немов один із Нас, щоб знати добро й зло. А тепер коли б не простяг він своєї руки, і не взяв з дерева життя, і щоб він не з'їв, і не жив повік віку.
79	GEN 3:23	І вислав його Господь Бог із еденського раю, щоб порати землю, з якої узятий він був.
80	GEN 3:24	І вигнав Господь Бог Адама. А на схід від еденського раю поставив Херувима і меча полум'яного, який обертався навколо, щоб стерегти дорогу до дерева життя.
91	GEN 4:11	А тепер ти проклятий від землі, що розкрила уста свої, щоб прийняти кров твого брата з твоєї руки.
95	GEN 4:15	І промовив до нього Господь: Через те кожен, хто вб'є Каїна, семикратно буде пімщений. І вмістив Господь знака на Каїні, щоб не вбив його кожен, хто стріне його.
100	GEN 4:20	І породила Ада Явала, він був батьком тих, що сидять по наметах і мають череду.
102	GEN 4:22	А Цілла також породила Тувалкаїна, що кував всіляку мідь та залізо. А сестра Тувалкаїнова Ноема.
104	GEN 4:24	і як буде усемеро пімщений Каїн, то Ламех у сімдесятеро й семеро!
105	GEN 4:25	І пізнав Адам ще свою жінку, і сина вона породила. І назвала ймення йому: Сиф, бо Бог дав мені інше насіння за Авеля, що забив його Каїн.
107	GEN 5:1	Оце книга нащадків Адамових. Того дня, як створив Бог людину, Він її вчинив на подобу Божу.
135	GEN 5:29	ім'я йому назвав: Ной, говорячи: Цей нас потішить у наших ділах та в труді рук наших коло землі, що Господь її викляв.
139	GEN 6:1	І сталося, що розпочала людина розмножуватись на поверхні землі, і їм народилися дочки.
140	GEN 6:2	І побачили Божі сини людських дочок, що вродливі вони, і взяли собі жінок із усіх, яких вибрали.
142	GEN 6:4	За тих днів на землі були велетні, а також по тому, як стали приходити Божі сини до людських дочок. І вони їм народжували, то були силачі, що славні від віку.
143	GEN 6:5	І бачив Господь, що велике розбещення людини на землі, і ввесь нахил думки серця її тільки зло повсякденно.
144	GEN 6:6	І пожалкував був Господь, що людину створив на землі. І засмутився Він у серці Своїм.
145	GEN 6:7	І промовив Господь: Зітру Я людину, яку Я створив, з поверхні землі, від людини аж до скотини, аж до плазунів, і аж до птаства небесного. Бо жалкую, що їх Я вчинив.
151	GEN 6:13	І промовив Господь до Ноя: Прийшов кінець кожному тілу перед лицем Моїм, бо наповнилась земля насильством від них. І ось Я винищу їх із землі.
155	GEN 6:17	А Я ось наведу потоп, воду на землю, щоб з-під неба винищити кожне тіло, що в ньому дух життя. Помре все, що на землі!
157	GEN 6:19	І впровадиш до ковчегу по двоє з усього, з усього живого, із кожного тіла, щоб їх заховати живими з тобою. Вони будуть самець і самиця.
158	GEN 6:20	Із птаства за родом його, і з худоби за родом її, і з усіх плазунів на землі за родом їх, по двоє з усього увійдуть до тебе, щоб їх зберегти живими.
159	GEN 6:21	А ти набери собі з кожної їжі, що вона на споживання, і буде для тебе й для них на поживу.
163	GEN 7:3	Також із птаства небесного по семеро, самця та самицю, щоб насіння сховати живим на поверхні всієї землі.
164	GEN 7:4	Ось бо по семи днях Я литиму на землю дощ сорок день і сорок ночей, і всяку істоту, яку Я вчинив, зітру з-над поверхні землі!
168	GEN 7:8	Із чистої худоби та з худоби, що нечиста вона, і з птаства, і всього, що плазує на землі,
172	GEN 7:12	І був дощ на землі сорок день і сорок ночей.
174	GEN 7:14	вони та всяка звірина за родом її, і всяка худоба за родом її, і всяке плазуюче, що плазує по землі, за родом його, і всяке птаство за родом його, усяка пташка крилата.
175	GEN 7:15	І ввійшли до Ноя, до ковчегу по двоє із кожного тіла, що в нім дух життя.
176	GEN 7:16	А те, що ввійшло, самець і самиця з кожного тіла ввійшли, як звелів йому Бог. І замкнув Господь за ним ковчега.
179	GEN 7:19	І дуже-дуже вода на землі прибула, і покрились усі гори високі, що під небом усім.
181	GEN 7:21	І вимерло всяке тіло, що рухається на землі: серед птаства, і серед скотини, і серед звірини, і серед усіх плазунів, що плазують по землі, і кожна людина.
182	GEN 7:22	Усе, що в ніздрях його дух життя, з усього, що на суходолі вимерло було.
183	GEN 7:23	І винищив Бог усяку істоту на поверхні землі, від людини аж до скотини, аж до плазуна, і аж до птаства небесного, вони стерлись з землі. І зостався тільки Ной та те, що з ним у ковчезі було.
185	GEN 8:1	І згадав Бог про Ноя, і про кожну звірину та про всяку худобу, що були з ним у ковчезі. І Бог навів вітра на землю, і вода заспокоїлась.
186	GEN 8:2	І закрились джерела безодні та небесні розтвори, і дощ з неба спинився.
190	GEN 8:6	І сталося по сорока днях, Ной відчинив вікно ковчегу, що його він зробив.
192	GEN 8:8	І послав він від себе голубку, щоб побачити, чи не спала вода з-над землі.
194	GEN 8:10	І він зачекав іще других сім день, і знову з ковчегу голубку послав.
195	GEN 8:11	І голубка вернулась до нього вечірнього часу, і ось у неї в дзюбку лист оливковий зірваний. І довідався Ной, що спала вода з-над землі.
196	GEN 8:12	І він зачекав іще других сім день, і голубку послав. І вже більше до нього вона не вернулась.
201	GEN 8:17	Кожну звірину, що з тобою вона, від кожного тіла з-посеред птаства, і з-посеред скотини, і з-посеред усіх плазунів, що плазують по землі, повиводь із собою. І хай рояться вони на землі, і нехай на землі вони плодяться та розмножуються.
203	GEN 8:19	Кожна звірина, кожен плазун, усе птаство, усе, що рухається на землі, за родами їхніми вийшли з ковчегу вони.
205	GEN 8:21	І почув Господь пахощі любі, і в серці Своєму промовив: Я вже більше не буду землі проклинати за людину, бо нахил людського серця лихий від віку його молодого. І вже більше не вбиватиму всього живого, як то Я вчинив був.
209	GEN 9:3	Усе, що плазує, що живе воно, буде вам на їжу. Як зелену ярину Я віддав вам усе.
216	GEN 9:10	І з кожною живою душею, що з вами: серед птаства, серед худоби, і серед усієї земної звірини з вами, від усіх, що виходять з ковчегу, до всієї земної звірини.
217	GEN 9:11	І Я укладу заповіта Свого з вами, і жодне тіло не буде вже знищене водою потопу, і більш не буде потопу, щоб землю нищити.
218	GEN 9:12	І Бог промовляв: Оце знак заповіту, що даю Я його поміж Мною та вами, і поміж кожною живою душею, що з вами, на вічні покоління:
221	GEN 9:15	І згадаю про Свого заповіта, що між Мною й між вами, і між кожною живою душею в кожному тілі. І більш не буде вода для потопу, щоб вигубляти кожне тіло.
222	GEN 9:16	І буде веселка у хмарі, і побачу її, щоб пам'ятати про вічний заповіт між Богом і між кожною живою душею в кожному тілі, що воно на землі.